Загальноклінічне дослідження сечі включає визначення фізичних властивостей та мікроскопічного вивчення осаду.
Фізичні властивості сечі
При вивченні фізичних властивостей сечі оцінюють її кількість, колір, прозорість, густину.
Кількість
У здорових людей добова кількість сечі становить 0,8 – 2 літри, в середньому 1500 мілілітрів. Збільшення добової кількості сечі спостерігають при сходження набряків, при цукровому та нецукровому діабеті. Зменшення добового може бути наслідком рясного потіння, проносів і блювання.
Колір
У здорових людей колір сечі солом’яно-жовтий. Він обумовлений вмістом у ній сечового пігменту – урохрому.
Зміна кольору може спостерігатися прийому медикаментів, прийомі інтенсивно забарвлених продуктів. При патології сеча може бути від зеленувато – жовтого до коричневого кольору при жовтяниці, червона, бура від домішки крові.
pH сечі
У нормі рН сечі зазвичай слабокисла, але може мати різну реакцію (4,5-8).
Мікроскопічне дослідження осаду сечі
Мікроскопічне дослідження осаду сечі – невід’ємна та найважливіша частина загальноклінічного дослідження. Розрізняють елементи організованого та неорганізованого опадів сечі. Основні елементи організованого осаду включають еритроцити, лейкоцити, епітелії та циліндри; неорганізованого – кристалічні та аморфні солі.
Епітелій (клітини тканин)
У здорових людей в осаді сечі виявляються поодинокі в полі зору клітини плоского (уретра) і перехідного епітелію (багаття, сечоводу, сечовий міхур).
Плоский епітелій
У чоловіків у нормі виявляють лише поодинокі клітини, їх кількість збільшується при уретритах та простатитах. У сечі жінок клітини плоского епітелію є у великій кількості.
Лейкоцити
У нормі відсутні, або виявляються поодинокі у полі зору. Підвищення лейкоцитів (понад 5 лейкоцитів у полі зору) може бути при бактеріальних, запальних процесах сечового тракту, гломерулонефриті, амілоїдозі, хронічному відторгненні ниркового трансплантату, хронічному нефриті.
Еритроцити
У нормі в осаді сечі відсутні або поодинокі у полі зору. При виявленні в сечі еритроцитів навіть у невеликій кількості завжди потрібні подальше спостереження та повторні дослідження. Найбільш часті причини підвищення вмісту еритроцитів – гострий та хронічний гломерулонефрит, пієліт, хронічна ниркова недостатність.
Циліндри
У нормі в осаді сечі можуть бути гіалінові циліндри (поодинокі в препараті). Зернисті, воскоподібні, епітеліальні, еритроцитарні, лейкоцитарні циліндри в нормі відсутні. Наявність циліндрів у сечі – перша ознака реакції з боку нирок на загальну інфекцію, інтоксикацію або наявність змін у самих нирках.
Солі та інші елементи
Випадання солей в осад залежить в основному від властивостей сечі, зокрема від її рН. Сечова гіпопуринова кислота, сечокислі солі, кальцію фосфат, сірчанокислий кальцій випадають у сечі, що має кислу реакцію. Аморфні фосфати, трипельфосфати, кальцію карбонат випадають у сечі, що має лужну реакцію.
Аморфні урати – сечокислі солі, надають осаду сечі цегляно-рожевий колір. Аморфні урати в нормі поодинокі у полі зору. У великих кількостях вони з’являються в сечі при гострому та хронічному гломерулонефриті, застійній нирці, гарячкових станах.
Оксалати
Солі щавлевої кислоти, переважно оксалат кальцію. У нормі оксалати поодинокі у полі зору. У значній кількості їх виявляють у сечі при пієлонефриті, цукровому діабеті, порушенні обміну кальцію, після нападу епілепсії, при вживанні у великій кількості фруктів та овочів.
Трипельфосфати
У нормі немає. З’являються при циститах, рясному прийомі рослинної їжі, мінеральної води, блювоті. Ці солі можуть викликати утворення конкрементів – частіше у нирках, рідше у сечовому міхурі.
Гриби дріжджові
У нормі відсутні; їх виявляють при глюкозурії (виділенні цукру із сечею), антибактеріальної терапії.
