Лікування циститу

Що таке хронічний цистит?

Як часто мама казала: «Не сиди на холодному, піддевай тепле, не забувай про гігієну». Але нерідко цистит наздоганяє нас навіть за старанного дотримання цих рекомендацій.

Хронічний цистит – це запалення слизової оболонки сечового міхура – вважається типовою «жіночою недугою». Це пояснюється тим, що у жінок, порівняно з чоловіками, більш короткий і широкий сечівник, тому інфекції легше потрапити до сечового міхура.

Цистит відноситься до таких захворювань, які при неправильному лікуванні повертаються знову і знову, з часом набуваючи хронічного перебігу. Запальний процес, що тривало протікає, викликає рубцеві розростання в стінці сечового міхура. Місткість сечового міхура різко зменшується, іноді становлячи 20-50 мл, і як тільки набирається така кількість сечі, виникає позив на сечовипускання. Деякі хворі змушені спати з «качкою». Інфекція може поширитися на простату (викликаючи простатиту чоловіків) або на придатки (викликаючи аднексит у жінок), а також на нирки (викликаючи пієлонефрит або ниркову недостатність).

Симптоми гострого та хронічного циститу:

• прискорене сечовипускання невеликими порціями;
• болі, різі, печіння внизу живота, в промежині під час і після сечовипускання;
• відчуття неповного випорожнення сечового міхура;
• можливі епізоди нетримання сечі при сильних позивах (це ознаки запалення зовнішнього сфінктера сечового міхура);
• сеча стає каламутною, можливо її потемніння, поява домішки крові (при геморагічній формі циститу);
• у деяких випадках можливе підвищення температури тіла.

Симптоми хронічного циститу такі самі, тільки відрізняються меншим ступенем виразності.

Від чого розвивається хронічний цистит і чим він небезпечний

Основні причини захворювання:

• інфекції (бактеріальні, вірусні, грибкові, паразитарні);
• алергічні захворювання;
• камені та інші сторонні тіла;
• аутоімунні захворювання;
• травми;
• рак сечового міхура;
• лікарські препарати (зокрема хіміотерапевтичні протипухлинні засоби) та променева терапія.

При діагностиці гострого та хронічного циститу лікарі зазвичай орієнтуються на наступні показники:

• загальний аналіз крові (збільшення ШОЕ);
• загальний аналіз сечі (збільшення кількості лейкоцитів, поява еритроцитів, бактерії, слиз);
• бактеріологічний посів сечі для визначення збудників;
• дані цистоскопії.

Запалення сечового міхура завжди розвивається в результаті закидання інфекції (при уретриті) та зниження імунітету його стінки. Тому потрібно завжди пам’ятати, що цистит – це сигнал про серйозні неполадки в роботі всього організму. Хронічний цистит ніколи не можна залишати поза увагою. Це захворювання, якщо його не лікувати, або лікувати неправильно, завжди прогресує, приводячи з часом до пієлонефриту або гломерулонефриту.

Осередок інфекції, як і всі інші причини, зазвичай знаходяться зовсім не в сечовому міхурі, а в іншому місці. І без вирішення цих проблем розвитку хронічного циститу не зупинити! А проблеми із травленням, обміном речовин, а також куріння, алкоголь та хронічний стрес тільки ще більше погіршують ситуацію.

Тому, хронічний цистит – це не окрема хвороба сечового міхура, а сигнал «SOS» всього Вашого організму. Більше того, сама уретра тут є лише «запобіжним клапаном» для «киплячого котла внутрішніх проблем», який може «рванути» будь-якої миті.

Профілактика циститу
Як правило, захворювання успішно лікується медикаментозно. Але ймовірність отримання інфекції можна зменшити, дотримуючись наступних рекомендацій щодо профілактики циститу.

• З метою профілактики циститу виключіть такі фактори, як хронічний стрес, переохолодження, недосипання, носіння білизни зі штучних матеріалів.
• Пийте більше рідини — простої чистої води без газу, морси з ягід (журавлини, брусниці, смородини тощо).
• Добре дотримуйтесь правил особистої гігієни, використовуйте мило та гелі для інтимної гігієни з нейтральним pH. Під час підмивання струмінь води має бути спрямований попереду назад.
• Слідкуйте за регулярним спорожненням сечового міхура. Після статевого акту слід обов’язково помочитися.
• Виключіть можливість появи проблем зі спорожненням кишкивнику.
• Хороша профілактика циститу, пієлонефриту, гломерулонефриту та інших хвороб сечової системи – заняття спортом. Застійні явища у малому тазі провокують багато захворювань.
• Регулярно відвідуйте лікаря-гінеколога та уролога, не забувайте про контрацепцію та профілактику інфекцій, що передаються статевим шляхом.
• Остерігайтеся купатися в забруднених водоймах.

Ще один спосіб профілактики циститу – дотримання дієти, яка обмежує споживання солоного і гострого, пряного і смаженого, маринованого і консервованого – всього того, що може провокувати подразнення сечового міхура. Харчування має бути максимально натуральним, слід відмовитися від страв із додаванням до них барвників, підсилювачів смаку та запаху. Рекомендуються молочні продукти, груба волокниста їжа, фрукти та овочі.

Лікар уролог Дикий Сергій Анатолійович