Багато хто чує про такі інфекції як сифіліс, гонорея, трихомонади, ВІЛ. Генітальний герпес насправді не менш небезпечний, хоча йому чомусь відводиться другорядна роль.
В даний час його поширеність перевершує таких популярних збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом, як вірус папіломи людини (ВПЛ), гепатиту В, вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). І кількість інфікованих вірусом простого герпесу 2 типу постійно зростає. Близько 25% населення віком від 12 років мають цей вірус. Тільки у 20% інфікованих діагностується генітальний герпес. У більшості (60%) випадків ГГ протікає нетипово та залишається не виявленим. В інших 20% інфекція протікає безсимптомно. Саме люди з недіагностованим чи безсимптомним перебігом генітального герпесу є основним джерелом зараження при сексуальних контактах.
У лабораторній діагностиці ВПГ-2 існують три напрямки:
-Виділення збудника із взятого матеріалу;
-Дослідження крові для визначення специфічних антитіл;
-Визначення антигенів вірусів або фрагментів ДНК вірусу.
Особливістю перебігу генітального герпесу є рецидивний характер захворювання. У 89% хворих із ВПГ-2 спостерігаються рецидиви протягом року. Рецидивуючий герпес знижує якість життя, виявляється у 11% жінок і 8% чоловіків з пар, які страждають на безпліддя. Генітальний герпес ускладнює перебіг вагітності. Рівень смертності новонароджених із герпетичною інфекцією за відсутності лікування досягає 80%.
Незважаючи на високу поширеність та несприятливі наслідки, лише третина пацієнтів отримують противірусну терапію, з них третина – місцеве лікування.
Способи передачі генітального герпесу:
-Пряма передача при сексуальних контактах зі статевих органів або з губ носія;
-Побутова передача з губ через руки, побутові предмети, одяг навіть у осіб, які не мали сексуальних зв’язків.
Генітальний герпес буває первинним або рецидивним, все залежить від того, коли відбулося зараження. Первинний герпес є дуже небезпечним, оскільки людина не знає про своє зараження і продовжує статеве життя, наражаючи на небезпеку партнера.
Лікування, на жаль, не може повністю вбити вірус, але дає можливість швидко позбутися симптомів та знизити частоту загострень. Чим раніше розпочато лікування, тим більша ймовірність успіху.
Основні завдання протигерпетичної терапії:
1.Зменшення проявів інфекції;
2. Попередження рецидивів (супресивна терапія);
3. Попередження передачі інфекції статевому партнеру чи новонародженому.
Лікування герпесу стало можливим завдяки винаходу препарату Ацикловір, що відзначено Нобелівською премією в галузі медицини. Лікування частих загострень (до 6-10 на рік) тривале та складне, вибір препаратів має здійснювати кваліфікований фахівець з урахуванням таких факторів, як мотивація та психологічні аспекти.
Профілактика включає:
-упорядковане статеве життя;
-утримання від сексу за наявності у партнера генітального герпесу;
-Дотримання правил особистої гігієни;
-Здоровий спосіб життя, повноцінне харчування, відмова від куріння, алкоголю;
– супресивна терапія для профілактики рецидивів.
Лікар акушер гінеколог Кутольвас Ольга Олександрівна
Читайте також:
