Для жінок цей «низ живота» – джерело постійних занепокоєнь.
Навіть якщо не брати до уваги менструації, які в одних проходять невимушено і легко, а в інших викликають скрегіт зубів та ненависть до людства, є ще багато інших проблем.
На першому місці серед захворювань жіночої статевої сфери перебувають запальні захворювання. Практично кожна третя жінка будь-коли зверталася до гінеколога з подібними проблемами. Майже 80% всіх пацієнток із запальними захворюваннями – це жінки до 25 років.
В результаті запалення утворюються спайки, які є причиною непрохідності маткових труб та безпліддя. Запалення вилікувати можна, а боротися зі спайками важче і не завжди ефективно.
До патологічних станів маткових труб належать:
1. Запалення-сальпінгіт і сальпінгоофорит.
2. Поява множинних кіст (гідатида маткової труби).
3. Накопичення рідини в трубі-гідросальпінкс, накопичення гною в трубі—піосальпінкс).
4. Порушення прохідності маткових труб.
Сальпінгіт(запалення маткової труби) та сальпінгоофорит(аднексит—запалення маткової труби та яєчника разом) – найпоширеніші запальні захворювання маткових труб та яєчників.
Основні фактори, що впливають на розвиток запалення, є:
– Попадання хвороботворних мікроорганізмів;
– переохолодження;
– Перевтома, стрес.
Мікроби (хламідії, уреаплазми, мікоплазми, гонококи) при статевих контактах потрапляють із піхви через шийку матки в матку і далі в маткову трубу. Іноді інфекція (частіше стафілококи, стрептококи) потрапляють під час хірургічного втручання (при аборті, при діагностичному вишкрібанні).
Основні клінічні прояви для сальпінгіту та сальпінгоофориту схожі. Це біль у низу живота, біль при статевій близькості, при дефекації, може бути підвищення температури тіла, гнійні виділення зі статевих шляхів. У такій ситуації краще звернутися до лікаря, оскільки недоліковане захворювання може перейти в хронічну форму і призвести до незворотних наслідків – безпліддя та частим рецидивам із вираженим больовим синдромом. А це надалі впливає на якість життя, викликає дратівливість, швидку стомлюваність, поганий сон, біль у статевих контактах, зниження працездатності.
Для уточнення причини запалення проводять такі дослідження:
– Мазок на флору (мікроскопія). Одним з головних його показників є лейкоцити. У нормі їх має бути не більше 15 одиниць, які видно в полі зору під мікроскопом. Якщо їх набагато більше, отже організм жінки бореться з якимось запальним процесом. У нормі у піхву переважає паличкова флора. Присутність коків говорить про зниження захисних сил і дисбіоз піхви. Також запальний процес вказує підвищену кількість епітелію. Мазок на флору виявляє збудників гонореї, трихомоніазу, гарднереллезу та кандидозу.
– Бактеріальний посів з піхвидозволяє визначити не тільки який саме вид бактерії присутній (стафілоккок, стрептоккок та багато інших), його кількість, а й підібрати ефективні антибіотики (за чутливістю мікробів до них).
В результаті запалення виникають спайки (щільні тяжі). Через спайки в матковій трубі формується порожнина, в якій мікроби розмножуються, далі утворюється міхур з рідиною. Під впливом водянки, що збільшується, слизова оболонка маткової труби розтягується, зникає її складчастість і порушується рух маткової труби — перистальтика. Внаслідок відсутності перистальтики плодове яйце не просувається в матку, а прикріплюється до стінки маткової труби, так виникає трубна ( позаматкова ) вагітність, лікування якої у більшості випадків закінчується видаленням маткової труби.
Гідросальпінкс може нагноитися і перейти в піосальпінкс, який при великих розмірах може луснути і тоді розвивається пельвеоперитоніт і навіть сепсис, що може призвести до видалення матки та яєчників і навіть до смерті.
Скарги при гідросальпінксі практично відсутні, його можна виявити випадково при профогляді або ультразвуковому дослідженні. Іноді він виявляється тільки тоді, коли жінка не може завагітніти.
Вибір методу лікування залежить від ступеня вираженості клінічних проявів, давності захворювання, бажання жінки мати дитину. Лікування включає застосування антибіотиків, протизапальних засобів, імуномодуляторів, імунокоректорів, антигістамінних засобів, препаратів, що покращують кровообіг у малому тазі, вітамінів, розсмоктуючих засобів, гомеопатичних та антигомотаксичних препаратів. Відновлення після перенесених запальних процесів – тривале, може зайняти кілька місяців. Можливе використання водолікування, грязелікування, гінекологічного масажу, фізіотерапевтичних процедур.
У запущених випадках показано оперативне лікування. В даний час проводиться лапароскопічна операція з відновленням прохідності маткових труб.
Зусилля лікаря та пацієнта повинні бути спрямовані на попередження та профілактику запалень. Профілактика включає:
1.Гігієна та порядок статевого життя;
2.Особиста та інтимна гігієна;
3.Використання презервативів при статевих контактах з неперевіреними людьми;
4.Неприпустимість абортів;
5. Підвищення імунітету.
Лікар акушер – гінеколог Кутольвас Ольга Олександрівна
